Ти увійшла в моє життя, немов весна.
І залишилася в моєму серці як кохання.
Тепер для мене в цілім світі ти одна,
Моє тепло, моє єдине сподівання
Цей світ будує лабіринти із тривог,
І кожен новий день — це вічний марафон.
Та коли ми лишаємося тільки вдвох,
Зникає шум, стихає цей шалений фон.
Серед холодних вулиць і пустих розмов,
Де кожен носить маску замість власного лиця,
Я зрозумів, яка на дотик є любов —
Вона не має меж, не має і кінця.
Ти увійшла в моє життя, немов весна.
І залишилася в моєму серці як кохання.
Тепер для мене в цілім світі ти одна,
Моє тепло, моє єдине сподівання
Слова втрачають вагу, коли кричать усі,
Але в твоїм мовчанні більше розуміння.
Ти — наче чисте світло в ранковій росі,
Моє найвище, найщиріше одкровення.
Коли навколо з тріском падають мости,
І звичні істини розвіюються димом,
Мій справжній компас у цій темряві — це ти,
Твій погляд робить мене просто невразливим.
